В гостях у львівського Карітасу. Звичайно - надзвичайний героїзм (частина друга).

Я вже розповідала про то, як побувала в гостях у Центр Дозвілля Карітас-Львів .  Невеличке приміщення, майже у центрі Львова, де чудові працівники закладу займаються соціальной адаптаціей та інтеграціей людей з вадами інтелектуального розвитку та покращенням їх соціально-побутових навичок.

Але, у місті Лева є ще й Кризовий Центр "Діти вулиці", де працює надзвичайна жінка 

Mariya Nedilya.

Кризовий Центр-це трошки незвичайний дитячий садочок. Незвичний він тим, що там виховуються діточки з родин де батьки п'яниці, або наркомани. Деякі не вміють розмовляти, бо батькам "не вистачає часу" приделяти малечім увагу, багато з них приходять брудно та погано вдягнено.

У звичайному садочку таким діточкам були б не раді, ні батьки доглянутих діточок, ні виховательки, в яких дуже рідко є час з якоюсь дитиною особисто займатися багато часу. А тут, дві виховательки, та директорка-Марія, розуміють як важливо малечі дати відчуття що її люблять, та про неї піклуються.

Садочок  безкоштовний, та працює с 9 ранку до 9 вечора.

Мені пощастило, бо коли я прийшла діточки були на канікулах.

Пощастило тому, що було б дуже емоційно-важко втриматися від сліз, спостерігаючи за   малечею, яка чудова, гарна, розумна, але не має в достатньої кількості батьківської любові та ласки.  

Навіть розповідей пані Марії було достатньо, щоб зрозуміти яке неймовірне добре діло роблять у тому садочку.

Мета садочка-дати можливость діточкам, з неблагонадійних родин відчувати себе "звичайними", хоча б у садочку, мати догляд та розвиватися, навчатися новому.

До Центру приходять й волонтери, з діточками займаються малюванням, танцями, роблять вироби власними руками. 

Одне з фото я взяла зі сторінки пані Марії, на ньому діточки та й маленькі гості  з музичної школи-інтернату ім. Соломії Крушельницької на святі "Матусю моя рідненька"

Пані Марія багато розповідала про те як важливо для батьків відвідувати такі свята та батьківські збори. 
Приходячи вони бачать своїх діточок співаючих, розповідаючих вірші, гарних та  прибраних, згадують про батьківську відповідальність.

На батьківських зборах, враховуючи що заклад цілком безкоштовний, батьків намагаються долучати до доброустрію садочка. Деякі приходять, фарбують лавочки, ремонтують меблі, допомагають пересувати важкі речі. 

І є історії, коли батьки починали піклуватися про дитинку, побачивши яка вона гарненька, залучившись до життя її, та знаходили постійну роботу, й переводили малечу в садочок ближче до дому. 

Таких діточок пані Марія називає-врятованими.
 І то не порожні слова, а таки за якими стоїть важкий труд та щастя від того, що ще одна малеча має можливість жити в родині, в якій про неї піклуються.

У садочку 34 дитинки, приміщення для Центру надало -місто, держава сплачує зарплатню двом вихователям, годуваня-від приватної особи з за кордону, речі (бо іноді діточок приводять в таких речах, що стає жахливо) приносять місцеві мешканці.

 Але, якщо було б де....то мали б можливість прийняти ще діточок та "врятувати", бо тільки від нас залежить яким майбутнім стануть теперішні малюки.