В гостях у львівського Карітасу. Звичайно - надзвичайний героїзм (частина треття)

Заключна частина мого визиту до львовського Карітасу:

частина перша тут
частина друга тут

 До речі, заглавни фото обох частин зроблені саме у кризовому центрі "Діти вулиці"
У другій частині я писала про дитячий діт.садочок, який зроблений для діточок з семей, де батьки схильни до алкоголю чи наркотиків. І кожну дитинку, батьки якої згадують про свої батьківськи обов, язки, та починають про неї піклуватися, пані Марія, вважає врятованою.

Але садочок існує лише до 6 років, а потім школа. І що робити дитині, яку не вдалось "врятувати", де робити уроки, та мати нормальне детинство, якщо дома постійне "свято" з горілкою, та сумнівними друзями батьків?
Для того й існує заклад, який знаходиться через умовний паркан від дитячого садочка.

Паркан, а точнішь огорожа, існую не для того щоб відокремлити діточок та підлітків, а щоб більш дорослі, граючи в м,яча ненароком не пошкодили малечу, тому я й написала, що він, паркан, умовний.

Запрошую подивитися як мешкають підлітки у львовському "кризовому центрі "Діти вулиці"

Для допомоги у навчанні в центрі є компьютери, дверцята с замочками, нагадують що вони для праці, а не розваги.

До речі, на фото-це спільний проект центру з фотостудієй. Вихованці центру уявляли себе в обраних професіях і позували. На мій погляд, то дуже гарна та корисна фотосесія-можно побачити себе з боку, як ти будешь виглядати обравши свій шлях у житті.

А ця дошка с фотографіями мені дуже сподобалась, бо дуже її дуже легко зробити самостійно і завжди мати  приємни спогади, які зловив фотограф. А в данному випадку-життя центру, де діточкам та підліткам знаходять заняття до душі.

А сумувати в центрі часу немає: у теплу пору року догляду потребує велопарк, а враховуючи що у Львові дуже велика кількість велодоріжок, то вихованці і катаються, і самостійно доглядають, та й ще ремонтують велоконів, яких у центрі більше 20 одениць.

Я потрапила до центру, коли діточки тільки повернулися з моря, тому побачила кімнати прибранні та пусті, але не важко уявити той гамір, яким заповнюється центр, приймаючи вихованців післі школи.

Коли на подушках дівчатка пліткуються, а хлопці обговорюють важливі питаня повсякденя

Ввечері я повернулась додому ємоційно втомлена і надзвичайно зворушена тим, що робить кожен з тих, з ким я спілкувалась.

Вони рятують та допомогать. 

Дають найважливіше і найкоштовніше-допомогу тим, кому важко. Свою любов, турботу та тепло тим, хто не очікує її вже. І даючи-рятують.